Головна » 2018 » Вересень » 19 » Безперервний конвеєр моральних калік. Кого ми виховуємо?
04:56
Безперервний конвеєр моральних калік. Кого ми виховуємо?

Ця стаття професійного психолога, якщо не припинить цей деструктивний процес, то точно змусить усіх батьків задуматися над тим, кого вони виховують.

 

Батьківське виховання – це мало не найважливіша з усіх складових особистості будь-якої людини. Діти бачать – діти роблять. Вони вбирають усе як губка. На жаль, іноді батьківський приклад має згубний вплив на особистість дитини. Звідки беруться слиньки, егоїсти, невротики, скнари або моральні виродки? Хоч як би грубо це звучало, але всі вони родом з дитинства. Що випромінюєш, те й породжуєш. Усі проблеми зароджуються в дитинстві. Це логічний процес, схожий на конвеєр. Що треба зробити, щоб зупинити безперервний конвеєр моральних калік?

Ця стаття професійного психолога, якщо не припинить цей деструктивний процес, то точно змусить усіх батьків задуматися над тим, кого вони виховують.

От не знаю, це особисто мені так «щастить» чи справді мало не в половини дітей, яких до психолога направляють лікарі чи педагоги з підозрою на різні розлади (саме так до мене приходить більшість клієнтів), діагноз один: дорослі, які оточують дитину, – ідіоти.

Випадок №1. 4-річний хлопчик поводиться агресивно, кидається на інших дітей на майданчику й ображає молодшу сестричку. Вже через 10 хвилин спілкування з його мамою та вітчимом усе стає очевидно. У родині навіть дорослі не знають слів «вибачте», «будь ласка» і «дякую». У них прийнято спілкуватися за допомогою крику одне на одного і погроз «зараз як вріжу». Найніжніше, що при мені сказали дитині: «Замовкни, дурню!». І взагалі, вітчиму дитини (старіючому гопнику, якому за паспортом за 40, а за розумом – років 13-14) здається, що навчити малюка на будь-які слова бабусі відповідати: «Помовч, стара!» – дотепний жарт. Загалом, немає у хлопчика жодних розладів.

 

Випадок №2. 6-річна дівчинка Саша говорить про себе в чоловічому роді й намагається всіх переконати, що вона хлопчик Саня. Розлад гендерної ідентифікації? Та ні. Просто тато з мамою хотіли другого сина і з дитинства втовкмачують доньці, як шкода, що вона не народилася хлопчиком. На будь-який прояв слабкості кажуть: «Що ти як дівчисько?!» (альо, гараж, ваша дитина взагалі-то і є дівчисько!). А прохання купити гарненькі черевички сприймають як ознаку, що дочка виросте повією, – це слово вона вже добре знає. Зі старшим братом дівчинки при цьому носяться як з писаною торбою: він же хлопчик. У Саші, певна річ, два виходи: або навіки визнати себе людиною другого сорту, або намагатися хоч якось стати людиною першого сорту. Вона вибрала останній варіант. І це абсолютно нормально для людини зі здоровою психікою.

Випадок №3. Першокласник постійно намагається лізти до інших дітей в труси, прилаштовується ззаду, імітуючи статевий акт, і вмовляє дівчаток станцювати стриптиз. Тривогу забили батьки дівчинки, до якої він чіплявся. Підвищений інтерес до цієї теми в такому ранньому віці може бути симптомом кількох проблем. Або дитину розбещували, або у неї серйозний гормональний збій, або деякі проблеми з корою головного мозку. Однак з’ясовується, що просто тато дитини вважає абсолютно нормальним у присутності сина дивитися еротичні фільми: «А що? Він же маленький, не розуміє нічого. А якщо і розуміє – нехай мужиком росте, ги-ги-ги».

 

Випадок №4. 10-річна дівчинка буквально ненавидить усіх хлопчиків. На сусіда по парті, який сказав, що вона гарна, налетіла фурією і розбила йому ніс. З’ясовуємо, що вся ситуація виникла через маму дівчинки. Це мати-одиначка. Жінка з бурхливим, але не дуже щасливим особистим життям. Величезна кількість «нових татусів», деякі з яких не протрималися й трьох місяців (а один із них дівчинку ще й бив), і «ми з нею як подружки, я їй усе-усе розповідаю». Тобто, мама зробила дочку конфіденткою. Дитина з раннього дитинства в курсі, в кого з маминих дядьків проблеми з потенцією, у кого – ревнива дружина, підстерігає маму на роботі біля прохідної, хто «жмот, навіть каблучку не купив», від кого вона зробила три аборти і так далі. Мама щиро вважає, що готує дівчинку до дорослого життя. Дівчинка вважає, що доросле життя – це тільки нескінченні розбирання з чиїмись дружинами, аборти і в домовині все це бачила (і її в цьому випадку складно не зрозуміти).

 

Випадок №5. 10-річний хлопчик. Рідкісний випадок. Дитину привела мама із закликом: «Зробіть що-небудь! Він дратує батька». Узагалі, пошук «чарівної кнопки», на яку можна натиснути, щоб дитина стала зручною – улюбленою тема батьків, які приводять дітей. Загалом, ситуація майже класична: тато час від часу знаходить нову любов і йде до неї, потім мама відвойовує його назад борщами. Деякий час у сім’ї ідилія, а потім усе повторюється. Пізніше дитина взагалі «все псує» – ставиться до тата як до тата, а не як до східного падишаха. Нещодавно – подумати тільки! – попросив батька, який страждав від похмілля, допомогти йому розв’язати задачу. То батько вдарив так хлопчика, що він відлетів до стіни. Відповідь: «Краще, блін, татові випишіть цілющих пенделів!» Скажете, це не вписується в рамки професійної етики, але це мало не головне, що в такому випадку спадає на думку.

Усі описані випадки сталися буквально за останній місяць. Поки всі ці (і багато їм подібних) діти – лише нормальні малюки, яким не пощастило з родиною. Але пройде зовсім небагато часу – чужі діти, як відомо, ростуть дуже швидко, – і вони перетворяться на цілком дорослих, які калічитимуть уже наступне покоління малюків. І як зупинити цей конвеєр з виробництва моральних калік – я, на жаль, не знаю.

Дорогі батьки, неслухняні та нестерпні діти – це плід вашого виховання. Візьміть зрештою на себе відповідальність за майбутнє своєї дитини. Щоб виховати гідну людину, вам знадобиться лише більше любові, мудрості й терпіння.

 

Категорія: Для батьків | Переглядів: 20 | | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вгору
uCoz-->